Історія цифр
Цифри виникли дуже давно. Перші записи чисел з’явилися в Єгипті та Вавилоні. Сучасні цифри
прийшли з
Індії через арабських вчених.
Давньогрецький шрифт дуже простий і виразний. Він побудований за допомогою ліній, що утворюють геометричні форми: квадрат, круг, трикутник.
Передбачається, що від грецького алфавіту (можливо, за посередництвом етруського) відбулося латинське письмо — письмо древніх римлян (III ст. до н.е.). Надалі латинське письмо стало міжнародним.
Найдавніший почерк латинського письма носить назву «капітальне письмо» (I—V ст.) або «капітальний шрифт». Написи цим шрифтом виконувалися на папірусних свитках і пергаментних кодексах. На папірусі писали тростинним пером, а на пергаменті — гусячим; на кам’яних плитах — висікали.
Капітальний шрифт був двох видів:
- Квадратний — геометричний, усі літери вписувалися в квадрат.
- Рустічний («сільський») — простіший і декоративний, з ромбоподібними літерами.
Для швидшого написання текстів з’явився курсив (лат. *cursivus* — «похилий»). Його літери були простішими, але втрачали чіткість.
До IV ст. для літературних текстів використовували унціал — округлий і величний шрифт, що проіснував до IX ст. Він мав плавні заокруглені форми, що сприяло швидкості письма.
У VII—IX ст. з’являється полуунціал з подовженими літерами зверху й знизу — перехід до мінускульного письма (лат. *minusculus* — «маленький»). Тоді писали на воскових табличках.
Римські цифри — це цифри, що використовувалися давніми римлянами в непозиційній системі числення.
Натуральні числа записувалися повторенням символів. Якщо більший символ стоїть перед меншим — вони складаються (принцип додавання), якщо менший — перед більшим — віднімаються (принцип віднімання). Це правило допомагає уникнути більше трьох однакових цифр підряд.